Після запровадження воєнного стану в Україні значна кількість громадян та підприємств зіткнулася з проблемою невиконання фінансових зобов’язань. Війна вплинула практично на всі сфери економіки: частина бізнесів втратила активи, інші були змушені евакуюватися, багато людей залишили свої домівки або втратили роботу. У таких умовах кількість боргових спорів почала стрімко зростати. Одні особи перестали повертати позики, інші припинили оплачувати поставлені товари чи виконані роботи, а деякі боржники почали посилатися на воєнний стан як на універсальне виправдання для невиконання своїх обов’язків.
Саме тому стягнення боргу під час воєнного стану стало одним із найбільш актуальних юридичних питань останніх років. Багато кредиторів помилково вважають, що через війну повернути кошти практично неможливо, а судова система не працює належним чином. Насправді ситуація є зовсім іншою. Законодавство України продовжує захищати права кредиторів, а боргові зобов’язання не припиняють своєї дії лише через факт запровадження воєнного стану.
Більше того, практика показує, що суди продовжують активно розглядати справи про стягнення заборгованості, а виконавча служба здійснює примусове виконання рішень судів. Водночас кредитору необхідно правильно вибудувати стратегію захисту своїх прав, адже війна дійсно створила певні особливості у сфері договірних відносин.
Поширеною є ситуація, коли боржник повідомляє кредитора про неможливість повернення коштів через воєнний стан, втрату доходу або складне матеріальне становище. Однак важливо розуміти, що навіть серйозні фінансові труднощі не скасовують сам борг. У більшості випадків вони можуть впливати лише на строки виконання зобов’язання або відповідальність за прострочення, але не позбавляють кредитора права вимагати повернення коштів.
Саме тому особам, які мають неповернуті борги, не варто відкладати захист своїх прав на невизначений термін. Чим раніше буде розпочато роботу зі стягнення заборгованості, тим вищими будуть шанси на успішне повернення коштів.
Чи діють боргові зобов’язання під час воєнного стану
Одним із найпоширеніших міфів залишається переконання, що введення воєнного стану автоматично звільняє боржника від виконання фінансових зобов’язань. Таке твердження не відповідає вимогам чинного законодавства.
Воєнний стан не анулює цивільні договори, не припиняє дію кредитних договорів, договорів позики, договорів поставки чи інших правочинів. Якщо особа взяла гроші в борг або отримала товар із відстрочкою платежу, вона продовжує нести обов’язок щодо виконання своїх зобов’язань.
Відповідно до принципу обов’язковості договору, кожна сторона повинна належним чином виконувати взяті на себе обов’язки. Саме тому кредитор має право вимагати повернення коштів незалежно від того, чи діє в державі воєнний стан.
Особливо актуальним це питання є для бізнесу. Багато компаній стикаються з тим, що контрагенти відмовляються оплачувати товари або послуги, посилаючись на загальне погіршення економічної ситуації. Проте сам факт економічних труднощів не звільняє від виконання договірних зобов’язань.
Суди у своїх рішеннях неодноразово наголошували, що воєнний стан сам по собі не є автоматичною підставою для невиконання договору. Для звільнення від відповідальності необхідно довести конкретні обставини, які реально унеможливили виконання зобов’язання.
Саме тому кредитор не повинен автоматично погоджуватися з доводами боржника про неможливість повернення боргу лише через війну.
Які докази необхідні для стягнення боргу
У будь-якій справі про стягнення заборгованості ключову роль відіграє доказова база. Навіть якщо боржник фактично визнає наявність боргу, кредитору необхідно мати документи, які підтверджують його вимоги.
Найбільш переконливими доказами залишаються письмові договори. Саме вони містять інформацію про права та обов’язки сторін, суму боргу, строки повернення коштів та інші істотні умови.
Якщо борг виник між фізичними особами, важливе значення має розписка. Належним чином оформлена розписка дозволяє довести факт передачі коштів навіть за відсутності окремого договору позики.
Для підприємств доказами можуть виступати договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи.
Сучасна судова практика також активно використовує електронні докази. До них належать електронне листування, повідомлення в месенджерах, електронні документи та банківські виписки.
Нерідко саме сукупність декількох доказів дозволяє успішно довести існування заборгованості. Тому кредитору важливо зберігати всі документи та переписку, які можуть підтвердити його вимоги.
Особливо це актуально під час воєнного стану, коли частина паперових документів могла бути втрачена внаслідок бойових дій або переміщення підприємства.
Форс-мажор та його вплив на повернення боргу
Після початку повномасштабного вторгнення поняття форс-мажору стало одним із найчастіше згадуваних у боргових спорах. Однак далеко не всі правильно розуміють його юридичне значення.
Форс-мажорні обставини не означають автоматичне списання боргу. Вони можуть впливати лише на можливість своєчасного виконання зобов’язання або на відповідальність за його порушення.
Для застосування форс-мажору боржник повинен довести, що саме воєнні події безпосередньо перешкодили виконанню конкретного договору. Наприклад, якщо підприємство втратило виробничі приміщення через бойові дії або опинилося на окупованій території, це може бути підставою для перегляду питання відповідальності.
Проте загальні посилання на складну ситуацію в країні або економічну кризу зазвичай не визнаються достатніми доказами форс-мажору.
Важливо також враховувати, що навіть підтверджений форс-мажор не ліквідує сам борг. Найчастіше він лише звільняє особу від штрафних санкцій за певний період часу.
Саме тому кредитори повинні ретельно аналізувати аргументи боржників та не погоджуватися автоматично на відмову від повернення коштів.
Судовий порядок стягнення заборгованості
Якщо досудові переговори не дали результату, кредитор має право звернутися до суду. Саме судовий механізм залишається найбільш ефективним способом захисту прав у більшості випадків.
Суди України продовжують працювати навіть під час воєнного стану. Позов може бути поданий як у традиційній паперовій формі, так і через електронний суд.
Після подання позову суд досліджує надані докази, заслуховує позиції сторін та ухвалює рішення. Якщо вимоги кредитора підтверджені належними доказами, суд зазвичай задовольняє позов та стягує заборгованість із боржника.
Крім основної суми боргу, кредитор може вимагати стягнення процентів, інфляційних втрат, пені, штрафів та судових витрат у випадках, передбачених законом або договором.
Важливо не затягувати зі зверненням до суду. Чим довше кредитор відкладає захист своїх прав, тим більшими стають ризики втрати доказів або погіршення фінансового становища боржника.
Виконавче провадження та фактичне повернення коштів
Навіть після отримання рішення суду робота кредитора не завершується. Наступним етапом є примусове виконання судового рішення.
Після відкриття виконавчого провадження виконавець отримує право вживати заходів щодо стягнення коштів із боржника. Це може бути арешт банківських рахунків, звернення стягнення на заробітну плату, вилучення майна або реалізація активів.
Під час воєнного стану виконавча система продовжує функціонувати. Хоча окремі процедури можуть мати певні особливості, загальний механізм захисту прав кредитора залишається дієвим.
Для бізнесу ризик арешту рахунків часто стає серйозним стимулом до добровільного виконання рішення суду. Саме тому багато боржників погоджуються погасити заборгованість ще до початку активних виконавчих дій.
Підсумовуючи, можна сказати, що стягнення боргу під час воєнного стану залишається повністю законним та ефективним способом захисту прав кредитора. Воєнний стан не анулює боргові зобов’язання та не позбавляє особу права вимагати повернення своїх коштів. За наявності належних доказів, правильної юридичної стратегії та своєчасного звернення до суду кредитор має всі можливості для успішного повернення заборгованості навіть в умовах війни.
